DytSadok.info

Консультації для педагогів

«Використання медіа засобів у роботі з формування в дошкільників патріотичних почуттів»

Для кожного найкраще місто на землі
Те місто, де пройшли його дитячі роки
Міста великі і міста малі,
Дарують нам цікаві перші кроки
Первомайський Л.С.

Сучасний період розвитку суспільства в нашій незалежній державі відкриває широкі можливості для оновлення змісту освіти на основі принципу народності, що дає можливість формувати духовно багате підростаюче покоління.

Заклад дошкільної освіти виконує важливу роль у вихованні дітей, формуванні в них любові до рідного краю, історичної пам’яті, духовності, національного характеру. Все, що закладається в дитині у дошкільні роки визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку. Ще К.Ушинський, С. Русова, В.Сухомлинський відзначали, що виховання повинно починатися із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без ознайомлення в сім’ї, дитячому садку, школі з культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно - історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх патріотичного виховання.

Кожне нове покоління людей живе і розвивається у певному національному середовищі, життя якого залежить від особливостей державного устрою країни. Дитина від народження перебуває під впливом, як соціально - економічних умов, так і національної специфіки: побутового життя, культури, народних звичаїв, традицій. Вона переймає від дорослих багатство рідної мови, відчуття прихильності та симпатії до духовності свого народу, поступово призвичаюється до установлених морально - правових норм. Усе це веде до появи у неї особливих рис національної психології -ментальності, які стають підґрунтям для виховання громадянина - патріота.

Протягом останніх років відбуваються значні зміни в дошкільній освіті. Існує тенденція до пошуку нових підходів до виховання та навчання, реалізації інноваційних напрямків у діяльності закладів дошкільної освіти: необхідність модернізації першої освітньої ланки, вдосконалення її змісту, осучаснення навчально - виховної технології, приведення їх у відповідність до вимог сучасного життя. У всьому світі використання інформаційно -комп'ютерних технологій в різних сферах життя стало частиною культури та необхідною нормою.

Урізноманітнення форм організації освітнього процесу дошкільників засобами медіа освіти, які відкривають додаткові можливості для досягнення бажаних цілей у патріотичному вихованні; вивчення педагогічних умов ефективності застосування медіа освітніх засобів (фотографії, мультфільми, музичні відеоролики, відеофільми, мультимедійні презентації) для розв’язання завдань патріотичного виховання дошкільників. Ознайомлення дітей з історією рідного міста та Україною; її вплив на виховання гармонійно розвиненої підростаючої особистості, наділеної національною свідомістю, гідністю, здатністю зберігати і примножувати національну культуру як елемент загальнолюдської культури, людину, яка має почуття гордості та пошани до рідного краю.

Для розвитку у малюків пізнавального інтересу педагог має докладати неабияких зусиль. Перед ним стоїть завдання подати цікаву і насичену інформацію, яка спонукала б дітей до активної пізнавальної діяльності. Пропонований матеріал педагогічним працівником для пізнання має містити елементи надзвичайної, дивовижної, несподіваної інформації, такої, що викликає у дошкільників інтерес до освітнього процесу і допомагає створити позитивну та емоційну атмосферу навчання.

Застосування медіа освітніх засобів у якості навчання для підвищення мотивації та індивідуалізації, розвитку творчих здібностей дітей, створює у дошкільників емоційний фон. Не тільки збільшує швидкість передачі інформації дітям, а й сприяє розвитку таких процесів як увага, пам’ять, уява, мовлення, бере участь в інтелектуальному, емоційному та моральному розвитку дітей. За допомогою яких можна сформувати важливі якості патріота інформаційної доби, як передусім здатність до рефлексії своїх емоцій, почуттів, а також критичного мислення - свідомого патріотизму.

Сучасний світ називають світом масових комунікацій. Заклад дошкільної освіти з одного боку відкритий для них, а з іншого - вимагає доцільного фільтру для певних обмежень, бо знаходиться під лавиною інформаційних потоків. Відсутність професійних знань, пов’язаних із компетентним підходом до використання медіа продукції в дошкільному закладі, вимагає від сучасного педагога володіння відповідними знаннями в галузі медіа освіти для якісної організації роботи з дітьми. Канадський соціолог і медіа педагог М. Маклюен підмітив та зауважив: «Щоб бути по - справжньому грамотним, треба бути грамотним у світі медіа».

Цілі сучасної дошкільної медіа освіти полягають у тому, щоб сприяти всебічному гармонійному розвитку особистості дитини засобами мас - медіа. Із цим, відзначають сучасні науковці та практики дошкільної освіти, тісно пов’язані інноваційні методи роботи з дошкільниками, професійний підхід до реалізації завдань дошкільної освіти на основі встановлення якісних медіа контактів. Отже, нам сьогодні потрібен медіа грамотний педагог, який здатний формувати у вихованця медіа грамотність, вкрай важливу якість для безпечного та успішного подальшого життя в сучасному світі.

Таким чином, підкреслює далі педагог І. Андріянова, «дошкільна медіа освіта може бути представлена як процес всебічного розвитку дитини дошкільного віку засобами медіа творчості та медіаосвітньої гри з метою формування у неї медіа грамотності».

Тому на своїх заняттях можна використовувати медіа освітні засоби (мультимедійні презентації, фотографії, відеоролики патріотичного змісту). Такий підхід до організації освітнього процесу сприяє розвитку розумових здібностей дітей, адже саме здивування будить думку і веде до розуміння пізнаного.

Медіа засоби відкривають додаткові можливості досягати бажаних цілей виховання, розвитку і навчання дітей дошкільного віку, а саме: формування навичок здорового способу життя, культури здоров’я, сімейних цінностей, доброї волі, моральності, культурно - пізнавальної жаги, мовленнєво - комунікативних еталонів тощо.

Медіа середовище, в якому зростають сучасні діти вимагає розуміння всіма педагогами, у тому числі й дошкільних навчальних закладів, особливостей реалізації завдань медіа освіти, позитивного та негативного впливу медіа засобів на свідомість та підсвідомість особистості, що розвивається. Безперечною складовою освітнього простору закладу дошкільної освіти стає реалізація позиції педагога щодо свідомого включення в навчально - виховний процес невичерпних можливостей медіа засобів для гармонійного та безпечного розвитку дошкільника, зокрема, у формуванні морально - духовних, культурно - пізнавальних та мовленнєво - комунікативних складових його розвитку.

Використання в своїй роботі мультимедійних презентацій дає можливість оптимізувати педагогічний процес, індивідуалізувати навчання дітей з різним рівнем пізнавального розвитку і значно підвищити ефективність діяльності.

Це дозволяє:

- представляти інформацію на екрані монітора в ігровій формі, що викликає у дітей величезний інтерес, оскільки це відповідає основному виду діяльності дошкільника - грі;
- яскраво, образно, в доступній дошкільнятам формі, подати новий матеріал, що відповідає наочно - образному мисленню дітей дошкільного віку;
- притягнути увагу дітей рухом, звуком, мультиплікацією;
- заохочувати дітей до рішення проблемної задачі, використовуючи можливості інформації, що є стимулом для розвитку їх пізнавальної активності;
- розвивати у дошкільнят дослідницьку поведінку;
- розширювати творчі можливості самого педагога.

Кожен мультфільм, презентація повинні мати просту, зрозумілу структуру, ланцюжок образів, повинні повністю відповідати її логіці.

Такий підхід сприяє хорошому сприйняттю матеріалу і відтворенню в пам’яті представленого змісту за допомогою асоціацій.

Структура технології впровадження медіа засобів в освітній процес.

І . Форма ознайомлення з рідним містом – екскурсія.

Первинна інформація про об’єкт вивчення (історія, територіальне розташування, розгляд фотоматеріалів).
Проведення екскурсії (інтерактивний метод навчання).
Закріплення знань, вражень в повсякденному житті в різних видах діяльності ( мовленнєвої, художньо-продуктивної, ігрової, конструктивної).
Заняття з використанням мультимедійної презентації, відеофільму, презентації (закріплення, відтворення, емоційне сприйняття). Може передувати екскурсії.

ІІ. Форма ознайомлення з містами, архітектурою, природою України – відео подорожі.

Первинна інформація у повсякденному житті про об’єкт (історія, територіальне розташування, розгляд фотоматеріалів, читання художніх творів).
Заняття - відео подорож.

Одним з основних засобів розширення дитячих уявлень є презентації, слайд - шоу, мультимедійні фотоальбоми. Це наочність, що дає можливість вихователеві збудувати пояснення на занятті логічно, науково, з використанням відео фрагментів. При такій організації матеріалу включаються три види пам'яті дітей: зорова, слухова, моторна. Презентація дає можливість розглянути складний матеріал поетапно, звернутися не лише до поточного матеріалу, але і повторити попередню тему. Також можна детальніше зупинитися на питаннях, що викликають ускладнення. Використання анімаційних ефектів сприяє підвищенню інтересу дітей до матеріалу, що вивчається.

Комп’ютерні технології повинні органічно вбудовуватися в систему роботи педагогів, не замінюючи безпосереднього міжособистісного спілкування з дітьми і їх батьками, і пізнання світу через безпосередній контакт з тим, що оточує, а лише допомагаючи вирішувати поставлені освітні завдання.

Застосування повчальних мультимедійних презентацій дозволяє підвищити ефективність процесу навчання і розвитку дитини, відкриває нові можливості освіти.

Не варто перезавантажувати візуальний ряд занадто докладними і точними даними - це ускладнює сприйняття і запам’ятовування. Для зменшення частки надлишкової інформації необхідний ретельний відбір змісту. В створенні мультфільмів використовую короткі слова у віршованій формі для кращого запам’ятовування.

Висновок

Сьогодні ІКТ починають займати свою нішу в освітньо - виховному просторі. У всьому світі використання інформаційно - комп’ютерних технологій в різних сферах діяльності стало частиною культури і необхідною нормою. Володіння інформаційно - комп’ютерними технологіями допомагає педагогові почувати себе комфортно в нових соціально - економічних умовах.

У освітній роботі мною досить активно використовуються медіа засоби на заняттях і інших видах діяльності. Застосування комп’ютерної техніки дозволяє зробити заняття привабливим і по - справжньому сучасним, розширює можливості подання навчальної інформації, дозволяє посилити мотивацію дитини. Застосування мультимедіа технологій (кольору, графіки, звуку, сучасних засобів відеотехніки) дозволяє моделювати різні ситуації і сюжети. Ігрові компоненти, включені в мультимедіа програми, активізують пізнавальну діяльність дошкільнят і посилюють засвоєння матеріалу. Вважаю, що застосування медіа засобів в закладах дошкільної освіти можливе і потрібне, воно сприяє підвищенню інтересу до навчання, його ефективності та розвиває дитину всебічно.

«День без іграшок, або як оптимізувати ігрове середовище»

Гра — провідна діяльність дітей дошкільно го віку. Це аксіома для кожного педагога. Та часом ми занадто дидактизуємо гру. У чинних освітніх комплексних програмах наголошується насамперед на навчальній цінності гри і пропонується інтегрувати її в освітньому процесі з іншими видами діяльності.

Такий підхід передбачає, що вихователь бере на себе різні функції, як-от організація ігрових осередків (донедавна нерідко використовувалися некоректні щодо дітей терміни “зона”, “зонування”), вибір відповідних матеріалів, документування ігор дітей за результатами спостережень, партнерська участь у грі. Однак, значущі дорослі (батьки, вихователі та ін.) не повинні надавати надмірного значення дидактичним цілям у грі, ігноруючи її справжню мету, оскільки це може перетвори- ти гру на різновид навчальної діяльності, яку спрямовує дорослий. Важливо створювати умо- ви для самостійних вільних ігор дітей упродовж дня.

Згідно з чинними освітніми комплексними програмами, вільна самостійна гра означає вільний вибір дітьми з низки варіантів: у що і з ким грати, які матеріали та іграшки використовувати тощо, вибір, що враховує індивідуальні потреби, рівні розвитку, а також кількість дітей у групі.

Гра в дитині, а не в іграшці!

Дослідники різних напрямів у психології та педагогіці одностайні в тому, що гра необхідна для розвитку дітей і є біологічною константою.

Та нині надмір телепродукції, гаджетів та іграшок у життєвому просторі дитини обмежує її сенсорне сприйняття, заважає формуванню повно- цінних уявлень про предмети довкілля і явища природи, вільному розгортанню ігрової діяльності.

Справді, мозок та нервова система в перші роки життя реагують на інтенсивні звуки, кольори та інші подразники. Але надмірна стимуляція девайсами (перегляд мультфільмів, різноманітних програм, що нібито розвивають), звуковими та зоровими сигналами і пасивними розвагами дітям не на користь. Замість того щоб розвивати тонке усвідомлене сприйняття, чому сприяє час, проведений у природі, просто неба, у теплій розмові та вільній грі, діти змалечку запрограмовані на надмірну стимуляцію. Тож, на жаль, те, що все частіше можна почути навіть від молодших дошкільників фразу: “Мені нудно!”, цілком закономірно.

Простір дітей не слід захаращувати “розвивальною” продукцією. У дітей мають бути періоди відпочинку впродовж дня, а також більш тривалі періоди вночі, зокрема достатньо часу для сну. Вільний час, проведений із родиною, створює в дитини відчуття зв’язку та приналежності й може охоплювати час прийому їжі (без девайсів), прогулянки, спільні ігри та перегляд мультфільмів або просто “теревені в кріслі”. Ключовим моментом тут є послідовність і систе матичність: рекомендована тривалість і частота занять або/та спільних ігор батьків із сином чи донечкою — від 20 до 25 хвилин щодня (хоча б) п’ять днів на тиждень.

Кеті Сільва, професорка педагогічної психології Оксфордського університету, в результаті дослідження, що охопило 3000 малят віком від трьох до п’яти років, дійшла висновку, що існує взаємозв’язок між успішністю дітей, типом іграшок, які їм пропонують дорослі, та часом, який батьки / вихователі витрачають на спілкування з малечею. Коли дошкільники мають багато іграшок, це розсіює їхню увагу, а коли діти неуважні, вони погано вчаться і погано граються. Інші дослідження показують, що діти, які мають можливість вільно досліджувати свої інтереси без тиску та втручання дорослих, більш автономні й мотивовані.

Попросіть найстаршу людину, яку ви знаєте, поділитися спогадами про ігри з її дитинства. Дуже ймовірно, ви почуєте про те, що вільного часу було вдосталь, про іграшки, зроблені своїми руками, про калабаню та спілкування зі свійськими тваринами, про будування халабуд, квач, хованки... Усе це сповнювало довгі літні дні дивовижними пригодами. Вільний час для ігор передусім охоплює неструктуроване спілкування, майстрування, прогулянки просто неба та інші заняття задля розваги. Попри те, що організовані заняття просто неба мають незаперечну цін- ність, дозвілля насамперед пов’язане з неструктурованою грою. А будь-яку неструктуровану гру супроводжують іграшки або знаряддя, необхідні для її розгортання.

Десять років тому британські дослідники виявили, що середньостатистична дитина має 238 іграшок, а сьогодні ця кількість іще більша. Але який вплив на розвиток дітей має ця величезна кількість іграшок? Численні дослідження показують, що негативний.

Якщо дітям надається занадто широкий вибір іграшок, їм важче зосередитися. І як наслідок, їхні ігри менш креативні.

Сучасні іграшки надто складні, запрограмовані на використання в певний, заздалегідь визначений спосіб. Дитина бачить ляльку й одягає її, бачить іграшковий кран або вантажівку і починає піднімати вантаж або згрібати “сміття”. До того ж дорослі часто-густо показують малечі, як саме слід поводитися з іграшками чи розв’язувати проблеми. Це породжує пасивність, пригнічує бажання урізноманітнювати способи використання іграшок, заважає активації нейронної мережі, розвитку творчості.

У дослідженні, проведеному в США у 2018 році, учені помістили дітей віком від восьми місяців до двох з половиною років у дві окремі кімнати. У першій було 4 іграшки, а в другій — 16. У першій кімнаті діти гралися значно довше й ви- нахідливіше. У другій перескакували від однієї іграшки до іншої без особливого ентузіазму. Висновок такий: за допомогою гри діти вчаться концентруватися, і для їхнього розвитку краще, коли простір не перевантажений надмірною кількістю речей та інформації.

Для дітей віком від трьох років достатньо трьох-семи іграшок. Дітям молодшого дошкільного віку достатньо об’єктів (матеріалів) з різними поверхнями та текстурами. Цей висновок зробила Марія Монтессорі ще на початку ХХ сто- ліття, і згодом науковці експериментально підтвердили правоту видатної педагогині. Експерти не наважуються назвати точну кількість іграшок, яку можна вважати оптимальною, але багато хто переконаний, що двох десятків іграшок (без урахування книжок) для дітей середнього та старшого дошкільного віку цілком достатньо.

Зменшення кількості іграшок має незаперечні переваги:

сприяє формуванню дбайливого ставлення до іграшок;
створює більше можливостей для дослідження довкілля;
зменшує безлад, вивільняючи більше простору для ігор;
сприяє концентрації уваги дитини та розвитку її здатності до глибокої гри.

Кому і чому потрібна стратегія ротації іграшок?

Ротація — це своєчасна часткова або пов на заміна чи зміна чогось.

Запровадження стратегії ротації іграшок може стати простим і елегантним розв’язанням поширеної проблеми ігрових кімнат: забагато іграшок, замало місця. Захаращеність ігрового середовища дошкільного закладу вражає: іграшки, які було придбано, прийнято в подарунок, принесено дітьми з дому, незмінно “мешкають” у кімнаті від молодшого до старшого дошкільного віку. Вони навіть не змінюють “місця реєстрації” — назавжди оселяються на полицях. А це аж ніяк не сприяє розгортанню ігрової діяльності.

Пропоную почати з ротації іграшок на полицях шаф. Спочатку розділіть іграшки на групи і відкрийте дітям доступ лише до однієї групи. Через деякий час зробіть доступними іграшки, які були заховані, а решту приберіть. Таким чином діти зможуть краще оцінити те, що в них є, а зустріч з іграш- ками після перерви освіжить інтерес до них.

Іще одна перевага ротації: коли іграшок небагато, це економить час на прибирання і полегшує підтриман- ня порядку. Майже 100 років тому Марія Монтессорі з’ясувала, що сенситивним періодом для сприйняття порядку є вік від 2 до 4 ро- ків. Цей час сприятливий для привчання не тільки до порядку та прибирання в дитячій кімнаті, а й до певного режиму дня, щоденних ритуалів, необхідних дитині. Саме в цей період треба приділити увагу формуванню навичок підтримання поряд- ку та самостійності (прибирання іграшок, посібників тощо). Замість того щоб зберігати іграшки в коробках, кошиках та контейнерах, спробуйте створити кілька тематичних осередків (локацій / станцій), де вони будуть виставлені напоказ. Пропонуючи дітям різноманітні доступні іграшки, ви спонукатимете малечу винаходити нові творчі способи їх використання.

У будь-якій груповій кімнаті дитячого садка можна побачити картонні коробки із закрити- ми кришками і написами “Крамниця”, “Лікарня”, “Пошта” тощо. Під кришками складені так звані атрибути для ігор, які, на думку вихователів, мають стимулювати ігрову діяльність дітей. Це не так! Не можуть закриті коробки стимулювати когось до чогось. Дітям треба бачити, що там усередині, мати можливість перекладати, групувати, добирати необхідні матеріали, поєднувати їх та до- давати щось своє, щойно придумане. Ось вам порада: позбудьтеся коробок! Згрупуйте матеріали та атрибути для ігор так, щоб діти їх бачили, щоб вони знали, де їх узяти і куди потім покласти.

Ігри мають бути інтегровані в простір гру- пової кімнати, помітні та доступні.

Цікавим та результативним є прийом від азійських колег, назвемо його “Приберемо за вітром-бешкетником”. До приходу дітей на підлозі, килимі, навіть у роздягальні періодично “розкидаються” іграшки (“Вікно було відчинене, вітер-бешкетник залетів і зчинив безлад”). Дітей просять допомогти навести лад, розставити іграшки на місця, попередньо перевіривши, чи не зламані вони, протерти, можливо, помити або почистити тощо. Такий прийом дає можливість невимушено привчати дошкільників до самостійності та порядку. Насамперед треба зробити “ревізію” тих іграшок, які є в наявності, та розподілити їх за групами.

Можна обрати будь-яку класифікацію.

Групи іграшок:

1. сенсорні та музичні;
2. іграшки, що рухаються (машинки та іграшки- каталки);
3. іграшковий інвентар (кухонне приладдя та посуд, атрибути для розгортання сюжетно-рольових ігор);
4. іграшки, орієнтовані на дію і рух (кеглі, балансири, скакалки, м’ячі тощо);
5. зразки декоративно-ужиткового мистецтва (народні іграшки з різних матеріалів: дерев’яні, із соломи, глини, сиру, солоного тіста тощо);
6. набори для складання або виготовлення іграшок (“Лего”, конструктори, залишкові матеріали, які можна використати як конструктор, — картонні втулки від рушників, лотки з-під яєць тощо);
7. ігри та головоломки;
8. книжки, розмальовки та книжки з наліпками, доповненою реальністю тощо;
9. соціальні / емоційні іграшки (ляльки та м’які іграшки).

Відповідно до Санітарного регламенту дошкільних навчальних закла- дів (2016) НЕ ЗАБОРОНЕНО використову- вати для ігор м’які іграшки. М’яконабивні іграшки дезінфікують бактерицидними лампами.

Після “ревізії” скоротіть групову колекцію, давши власну відповідь на запитання: чи всі іграшки відповідають віковим потребам дітей, чи, може, не представлена певна категорія іграшок, які необхідні дошкільникам?

Спостерігайте впродовж 3–5 днів, яким іграшкам діти віддають перевагу. Якщо іграшку майже ніколи не “вигулюють”, навіщо вона займає місце на полиці? Запишіть у стовпчик свої спостереження, вказавши кількість разів, коли діти брали ту чи іншу іграшку, хто брав її частіше — хлопчики чи дівчатка тощо.

На жаль, часто-густо можна спостерігати в груповій кімнаті “виставку” схожих, мов сестри, ляльок або пірамідок однакового розміру та фактури, які не відповідають віку дітей і мають, на думку виховательки, при крашати полиці. Наявність значної кількості одноманітних іграшок також говорить про необхідність ротації. Якщо у вас є кілька версій однієї іграшки, виберіть потрібну і рухайтеся далі до звільнення ігрового середовища.

Слід також запропонувати дітям віддати деякі іграшки, з якими вони більше не граються, щоб звільнити місце для нових: подарувати молодшим дітям, вихованцям іншої групи, узяти щось додому та принести натомість свої іграшки. Це навчає дітей щедрості й утверджує концепцію обміну та дарування (наприклад, можна запровадити в закладі “День обміну іграшками” або облаштувати шафу іграшок для обміну за аналогією з буккросингом).

Після того як ви сформували групи, виберіть по кілька іграшок із кожної, щоб створити від трьох до семи окремих ротаційних наборів (спирайтеся на вікові особливості дітей). Поміркуйте, як діти бавитимуться з іграшками, що залишилися, шукайте можливості для стимулювання творчої перехресної гри. Це може бути творча гра “Сім’я” (поставте кавовий / чайний сервіз, а поруч посадіть ляльок з ознаками статі: “тата”, “маму”, “донечку”, “синочка” та ін.). Якщо діти охоче граються з конструктором щодня, не варто прибирати його, щоб пробудити інтерес до чогось іншого. Це те, що стимулюватиме творчість та урізноманітнюватиме ігри.

Як часто змінювати кількість та порядок розташування осередків, тематичні добірки іграшок, залежить тільки від вас. Хтось буде проводити ротацію кожні два тижні, тоді як інші можуть робити це раз на місяць або два. Дехто воліє просто витягувати з комірчини наступну коробку, коли дітям набридають наявні іграшки. Немає правильного чи неправильного графіку ротації. Головне — бути гнучкими. Визначте, що “заходить” дітям групи, і коригуйте план.

Хоча реалізація ефективної стратегії ротації іграшок потребує певної роботи на початковому етапі, зрештою воно того варте.

Історія та технологія організації

“Дня без іграшок”

У державному дитячому садку в м. Пенцберг (Німеч- чина) уже 30 років діє традиція проведення трьох місяців без іграшок (раз на три роки з березня до травня). Упродовж 12 тижнів щоранку діти віком від 3 до 6 років приходять до груп і знаходять там замість іграшок розкладені столи, стільці, подушки, якийсь дріб’язок, який може їх зацікавити.

Цю ідею підтримали і в інших країнах Європи — у Бельгії, Австрії, Нідерландах тощо. А почалося все з того, що учасники наукового проєкту під назвою “Дитячий садок без іграшок” (Der Spielzeugfreie Kindergarten, Німеччина) вирішили подивитися, що станеться, якщо забрати іграшки із дитсадка. Цілями дослідження були розвиток у дітей упевненості в собі, уяви, творчих здібностей, формування здатності ефективно розв’язувати проблеми та гармонійна соціалізація.

Із груп, які були залучені до експерименту, на три місяці було видалено всі іграшки та розважальні матеріали, щоб дати дітям можливість досліджувати нові форми гри та сприяти розвитку їхніх психосоціальних навичок.

Дошкільникам запропонували простір та час для пізнання себе, а оскільки ними не керували дорослі чи іграшки, малечі доводилося шукати власні способи структурувати свій розпорядок дня. Дні були навмисно не структуровані, щоб діти не перескакували з одного заняття на інше, поки не відчують внутрішню потребу це зробити. Вони були вільні робити те, що хотіли і як хотіли.

Відео знімали щодня. У перший день діти були розгублені й знуджені, з побоюванням оглядали велику порожню кімнату. Але на другий день вони вже бавилися зі стільцями та ковдрами, влаштовували “барлоги”, курені, халабуди тощо, накриваючи столи ковдрами, які притискали взуттям, щоб не сповзали. Невдовзі вони почали бігати по кімнаті, збуджено гомоніли й сміялися. До кінця третього місяця дошкільники вже були захоплені неймовірно творчою грою, навчили- ся краще концентруватися та ефективніше спіл- куватися.

Свого часу Альберт Айнштайн написав: “Гра — найвища форма дослідження”. Цю думку підтвердив професор Джон Річер (м. Оксфорд, Велика Британія), який довів, що коли дитина стикається з новим об’єктом, вона проходить два етапи — дослідження і гри. Під час дослідження малюк шукає відповідь на запитання “Що робить цей предмет?”. У грі запитання звучить інакше: “Що я можу зробити із цим предметом?”.

Коли дитина стикається зі значною кількістю нових іграшок, вона витрачає занадто багато часу на їх вивчення і недостатньо на ігри.

Без іграшок дошкільнятам доводиться продукувати і розвивати власні ідеї, також вони з більшою імовірністю взаємодіятимуть із дітьми, з якими в них, можливо, раніше не було контакту.

Звільнення простору від іграшок сприяє роз- витку творчих здібностей, психосоціальних навичок, здатності до співчуття та розв’язання проблем. Це, своєю чергою, допомагає формуванню адекватної самооцінки.

День / тиждень без іграшок — свято вільної гри

На мою думку, є сенс запровадити регулярні “дні без іграшок” наприкінці кожного місяця, а згодом ввести в план три дні без іграшок щокварталу. Доцільними будуть і “тижні без іграшок” щомісяця влітку, коли дітям легше знайти заміну іграшкам у природному довкіллі. Згодиться будь-що — листя, квіти, палички, камінці. У такі дні будуть незамінними дорослі, які вміють спостерігати, слухати, чути, підтримувати, обговорювати, здатні розуміти, співчувати, створювати відкритий ігровий простір.

У такому просторі дорослий лише забезпечує умови для розвитку інтересів і запитів дитини, для отримання нею власного досвіду досягнення мети. Основна вимога до педагога в “День без іграшок” — залучена присутність із мінімумом прямих впливів (крім ситуацій, що створюють фізичну або психологічну небезпеку для дитини чи дорослого).

Пропоную вам побути в позиції зацікавлених спостерігачів. Візьміть блокнот, ручку і записуйте, записуйте: як ваші вихованці граються, із ким, скільки, де, хто є лідером, що спричиняє конфлікти, як діти їх “гасять”, що використовують як замінники ігор, чи вистачає залишкових матеріалів, великих коробок, ковдр тощо.

По закінченні дня обговоріть побачене з другою вихователькою групи, обміняйтеся враженнями, з’ясуйте, що нового ви дізналися про вихованців. Поділіться своїми спостереженнями, висновками, фотографіями з колегами у професійних спільнотах.

«ІКТ для художньо-естетичного розвитку дошкільників: 5 ідей педагогам»

Інформаційно-комунікаційні технології стали звичним інструментом освітнього процесу. Сьогодні їх використовують навіть для художньо-естетичного розвитку дошкільників. Це дає змогу врізноманітнити діяльність дітей, проте підвищує відповідальність педагога. Потрібно грамотно організовувати освітню діяльність, аби уникнути негативного впливу на психічне та фізичне здоров’я дитини, попередити ранню комп’ютерну залежність і штучну аутизацію

Проведіть віртуальну екскурсію

Відвідати музей, зазирнути за театральні лаштунки, пройтися вулицями іншого міста буде цікаво не лише дітям, а й дорослим. Що робити, якщо такої можливості немає? Організуйте віртуальну екскурсію. Вона допоможе активізувати дошкільників, сформувати в них цікавість до пізнання навколишнього світу та стимулювати до пошуків додаткової інформації.

Фото без опису Організуйте віртуальну екскурсію до типографії. Діти дізнаються, як друкують газети, журнали, книги. До того ж, вони матимуть змогу зазирнути всередину друкарської машини, роздивитися, як зшивають сторінки, які використовують фарби. Під час справжньої екскурсії такої можливості немає, адже це небезпечно.

За допомогою ІКТ ознайомте вихованців із будь-яким музеєм чи віртуально відвідайте картинну галерею. Зазвичай похід із дітьми до музею — велика проблема. А в маленьких містах узагалі рідко проходять значні виставки, а колекції музеїв невеликі. Тож влаштуйте віртуальні перегляди з коментарями. Це справить на дошкільників велике враження та допоможе формувати в них бажання самим зайнятися творчістю.

Середня тривалість віртуальних екскурсій, що запропоновані в інтернеті, складає 30 хв. Для дошкільників це забагато. Тому перед тим як запропонувати таку екскурсію дітям, уважно передивіться її від початку до кінця. Відтак оберіть найцікавіший фрагмент тривалістю 5—7 хв і перегляньте його з дітьми. Якщо таких фрагментів кілька, то влаштуйте цикл віртуальних екскурсій з періодичністю раз на тиждень.

Підготуйте інтерактивну презентацію

Діти ставлять багато запитань, а відповідь за допомогою слів і малюнків інколи дати складно. Наприклад, як влаштований той чи той музичний інструмент. Аби підтримати інтерес дітей і продемонструвати явища в динаміці, скористайтесь інтерактивними презентаціями. Вони дають змогу зупинитися на вподобаній картині чи предметі, збільшити зображення й детально його роздивитися, побачити роботу механізму тощо.

Фото без опису Скористайтеся інтерактивною презентацією, щоб ознайомити дітей зі звучанням невідомих їм музичних інструментів — арфи, органа, волинки тощо. На відміну від простого прослуховування, діти зможуть поєднати звучання кожного інструмента з його виглядом, поспостерігати, як саме добувають звук.

Під час підготовки організованих форм роботи поміркуйте, який фрагмент доцільно доповнити інтерактивною презентацією. Відтак підготуйте її або знайдіть готовий варіант в інтернеті. Подбайте, щоб матеріал був зрозумілим для дітей, а сама презентація відповідала санітарно-гігієнічним нормам: чіткість зображення, тривалість, гучність тощо.

Якщо ви користуєтеся інтерактивними презентаціями з інтернету, ретельно перевіряйте достовірність поданої в них інформації.

Малюйте у графічному редакторі

Не новина, що дошкільникам подобається малювати. Тож, якщо освітньою програмою передбачено формування в дітей елементів комп’ютерної грамотності, ознайомте їх із можливостями графічного редактора. Ця програма дає змогу створювати та редагувати зображення. Такі заняття формують у дітей уміння працювати з комп’ютерною програмою, розвивають творче мислення та креативний підхід до матеріалу.

Фото без опису Запропонуйте дітям створити за допомогою графічного редактора картинки, листівки, афішу до вистави або рекламний буклет.

Робота з графічним редактором вимагає зосередженості та уваги дітей. Тому такі заняття не варто проводити для дітей молодше п’яти років. Завдання мають бути простими, щоб дитина старшого дошкільного віку могла їх виконати протягом 7—10 хв. Навчати дітей працювати з графічним редактором потрібно підгрупами або під час гурткової роботи.

Якщо ви пропонуєте батькам разом із дітьми зробити щось у графічному редакторі, обов’язково поінформуйте їх про правила роботи дитини з ґаджетом. Також повідомте батькам, який проміжок часу дитина вже працювала за комп’ютером протягом дня.

Читайте електронні книжки

Дошкільники допитливі та безпосередні у сприйнятті світу. Вони ставлять дорослим безліч запитань про предмети, події та явища. Але не завжди педагоги та батьки можуть одразу й повноцінно задовольнити цікавість дітей. У пригоді стануть книжки. І якщо паперова книжка не доступна, то завжди можна знайти в інтернеті електронну та погортати її разом із дітьми.

Фото без опису Відповіді на запитання маленьких чомучок відшукайте разом в електронних енциклопедіях. Вони змістовні, цікаві за формою та містять мальовничі ілюстрації. З різноманітних тематичних розділів діти мають змогу дізнатися про народні ремесла, види живопису, відомих художників тощо.

Під час роботи з електронними книжками навчайте дітей користуватися функцією пошуку. Це зменшить час роботи дитини з електронною книгою, адже не потрібно «гортати» усі сторінки. Таке спілкування з комп’ютером буде змістовним і корисним. А навичка пошуку інформації знадобиться дітям під час навчання у школі.

Електронна книга не має стати для дошкільників замінником паперової. Електронний варіант доцільно використовувати лише для короткочасної діяльності з довідковими матеріалами.

Використовуйте комп’ютерні ігри

Більшість дошкільників добре знайома зі світом комп’ютерних ігор. Вони привабливі, динамічні та різноманітні. Скористайтеся такими іграми, щоб розвивати в дітей художньо-естетичні навички. Для цього сплануйте діяльність дітей і доберіть до теми одну-дві комп’ютерні дидактичні гри, відповідні віку вихованців. Сумарний час таких ігор не має перевищувати 7—10 хв на день.

Фото без опису Під час закріплення знань старших дошкільників про способи утворення кольорів влаштуйте мінізмагання за допомогою гри, у якій дітям потрібно обрати правильну відповідь та натиснути відповідну кнопку.

Обирайте для організації діяльності дітей ігри, які підготували спеціалісти з дошкільної освіти. Такі ігри зазвичай відповідають віковим нормам, розвивають у дітей логічне й абстрактне мислення, допомагають сформувати навички, необхідні для навчання у школі: приймати самостійні рішення, швидко переключатися з однієї діяльності на іншу тощо.

Взаємодію учасників освітнього процесу слід будувати за моделлю: дорослий — дитина — ІКТ. Виключення дорослого з цього ланцюга неприпустиме. Пам’ятайте, що ґаджет — це засіб розв’язання освітніх завдань. За його допомогою можна оптимізувати освітню діяльність і підвищити пізнавальний інтерес дитини. Але в жодному разі не використовуйте його, аби просто чимось зайняти дітей. ІКТ мають доповнювати вихователя, а не заміняти його.

«Моя країна — Україна, або Виховуємо патріотів змалечку»

У мирний час не всі й не завжди усвідомлюють значення патріотичного виховання. Тож утриматися від перекосів, забезпечити єдність патріотичного із соціально-громадянським і морально-правовим вихованням буває складно. Та наразі життя утверджує в тому, що силу духу, патріотичний настрій, любов до своєї країни, віру в правду й перемогу в потрібний час із кишені не виймеш. Усе це — результат цілеспрямованого виховання.

Які освітні завдання реалізовувати

Патріотичне виховання має починатися з дошкільного віку, коли формуються основи культурно-ціннісних орієнтацій дитини, механізми соціальної адаптації, починається процес національно-культурної самоідентифікації особистості. Цей період життя людини є найсприятливішим для емоційно-психологічного впливу на дитину. Образи культурного простору, які сприймають дошкільники, дуже яскраві й сильні, тому вони залишаються в пам’яті надовго, що дуже важливо у вихованні патріотизму.

У довоєнний, мирний час відчуття України як Батьківщини, а також своєї приналежності до української громади в більшості дошкільників було на стадії зародження — знання й уявлення про нашу державу існували відокремлено від почуттєвої сфери. А все тому, що освітня робота в соціально-патріотичному напрямі була націлена передусім на збагачення інформаційного поля.

В умовах сьогодення основна мета патріотичного виховання — зміцнювати національну ідентичність дітей як основу справжнього патріотизму. Батьки й педагоги мають збагачувати світогляд дітей уявленнями про суспільні явища й події в країні. Також важливо створювати умови для того, щоб діти накопичували соціальний досвід життя в найближчому оточенні через залучення до його культури, родинних традицій, через виховання любові до Батьківщини й рідного дому.

У Державному стандарті дошкільної освіти зазначено, що в дітей старшого дошкільного віку має бути сформована соціально-громадянська компетентність. Зміст цієї компетентності передбачає, що дитина володіє елементарними знаннями про рідну країну, її символіку, традиції та звичаї.

У межах патріотичного виховання дошкільників педагоги мають реалізовувати різнопланові освітні завдання, як-от:

Зміст патріотичного виховання старших дошкільників необхідно збагачувати категоріями особистісної та національної гідності.

Які напрями діяльності обрати

Виховання патріотизму — завдання надзвичайно складне й потребує систематизованого підходу. У роботі з дошкільниками варто віддавати перевагу методам і засобам, які дають змогу зацікавити дітей традиціями та культурою українського народу, спонукають їх виявляти патріотизм і громадянськість відповідно до вікових особливостей. На чому ж саме слід сконцентруватися під час роботи з дошкільниками?

	Збагачуйте знання дітей про рідну країну
	Використовуйте приклад дорослих
	Читайте та обговорюйте літературні твори
	Упроваджуйте практику добродіяння

Систематично актуалізуйте та збагачуйте знання дітей про рідну країну. Важливо не сформувати в дітей загальний віддалений образ-картинку країни, а допомогти їм накопичити й осмислити знання про конкретні факти історії, традиції, культуру України. Водночас, щоб діти не залишилися на рівні засвоєння інформаційних кліше, слід не просто інформувати їх, а й забезпечити максимальне включення кожного в процес відкриття й засвоєння знань. Варто наситити пізнавальний процес емоційними переживаннями, збагатити світлими, простими й приємними для дітей образами.

Нині важливо допомогти дітям осмислити, що вони як українці разом із дорослими захищають не лише свою землю, прекрасну українську природу, а і її славну історію, традиції та культуру. Нам є чим пишатися й що передавати дітям наших дітей. Це знання про народну й державну символіку, особливості побуту українського народу — житла, одягу, народних іграшок, українські народні ремесла, традиції українських свят.

Надзвичайно важливо представити дітям український народ як мирну й працьовиту спільноту творчих, талановитих, гарних людей.

Поговоріть із дітьми про внесок у доробок рідної країни видатних українців — спортсменів, науковців, майстрів, художників, письменників, музикантів — у її становлення та розвиток; назвіть імена воїнів-героїв, волонтерів, спортсменів-параолімпійців, що своєю мужністю стверджують велич України в цілому світі. Пишаючись їхніми досягненнями й водночас оцінюючи свої здібності й таланти, діти відчуватимуть себе невід’ємною частинкою України.

Водночас покажіть дошкільникам вагоме й поважне місце українського народу серед інших народів Європи та світу. Покажіть, як поважають українців за їхні силу й сміливість, уміння дотримувати спільних міжнародних правил співіснування, як українці намагаються бути дружніми до інших народів.

Відомо, що не пропущені крізь серце, а формально засвоєні знання-штампи не формують почуття людської, громадянської, національної — саме в такій послідовності! — гідності дошкільників, хоча їх може бути й достатньо. Натомість емоційно насичені дії батьків чи інших значущих дорослих допомагають дітям вибудувати чітку життєву позицію. Тому найдієвіший засіб патріотичного виховання дошкільників — це особистий приклад наближених до них дорослих.

За допомогою доступного для дітей фото- та відеоряду покажіть їм, як важливо для нашого героїчного народу зберегти ознаки державності, яку мужність виявляють дорослі й діти, захищаючи Прапор і Герб, співаючи Гімн України на головних площах у захоплених ворогом містах і селах, у бомбосховищах. Свої переживання й почуття спонукайте дітей відтворювати у творчості.

В умовах війни діти дорослішають швидше. І цьому сприяють передусім не знання, а емоційні враження, життєвий досвід, глибокі почуття, що наповнюють їх, незалежно від того, де вони разом з дорослими проживають спільну для всієї України біду: у бомбосховищах, евакуації чи в тилу, допомагаючи батькам у їхній волонтерській діяльності. І от тоді гасла, героїчна поезія, пісні, казки й легенди перестають бути просто словами. Вони проростають у цілому поколінні ростками патріотизму, надають силу, яка й робить наш народ непереможним.

Художнє слово, втілене у фольклорних і літературних творах, — це потужний засіб національно-патріотичного виховання дітей. Так, вивчаючи український фольклор, діти пізнають традиції та мудрість рідного народу, ознайомлюються з народними ремеслами, особливостями побуту українців. Також з фольклорних та літературних текстів діти отримують соціально значущу інформацію, зокрема про соціальні ролі, норми мовленнєвого етикету, правила поведінки в суспільстві. Через ознайомлення з широкою палітрою літературної творчості письменників і поетів-класиків, сучасних авторів, діти засвоюють яскраві зразки художньої словесності.

Для того щоб розв’язувати завдання національно-патріотичного виховання дошкільників, використовуйте всі відомі види роботи на основі літературних творів. Наприклад, зміст твору може стати основою для організації проєктної діяльності дітей. Переказ творів, виразне декламування та інсценізація допоможуть дошкільникам «приміряти» незвичні образи персонажів народних казок, програти соціальні ситуації, що описані в текстах.

Творчу взаємодію на основі художнього тексту організовуйте так, щоб не лише вихователь визначав свою педагогічну мету, а й кожна дитина сприйняла її як особисто важливу. Лише так діалог з книжкою стане значущим, набуде смислу для дітей.

Починайте цю роботу з найпростіших казок, мораль яких очевидна для дітей. Спонукайте їх розглядати сюжет твору як соціальну ситуацію, що навчає адекватно діяти в реальному житті. Наголошуйте на морально-етичному аспекті, формулюйте спільно з дітьми певне життєве правило, яке в казці традиційно лежить на поверхні. А відтак закріплюйте його й проживайте в щоденному бутті.

Для того щоб формувати в дошкільників відчуття приналежності до своєї країни, важливо не лише промовляти певні патріотичні гасла, а, звертаючись до досвіду дітей та їхньої емоційно-чуттєвої сфери, сприяти щирому прийняттю того, що ми намагаємося вкласти в їхні душі. Зробити це допоможуть щоденні практики добродіяння — участь дітей у спільних із дорослими справах, важливих для забезпечення благополуччя своєї родини, міста/села, країни.

Приклади завдань для практикування щоденного добродіяння

Усміхайся людям, які тебе оточують, — їм це буде приємно.

Намалюй малюнок або напиши приємні слова для будь-кого.

Скажи «Добрий ранок» хоча б п’ятьом людям.

Зроби щось приємне іншій людині.

Бери участь разом з дорослими й друзями в прибиранні та сортуванні сміття.

Напиши або намалюй гарне побажання людям кольоровою крейдою на асфальті.

Зроби комплімент п’ятьом людям.

Допоможи дорослим піклуватися про рослини на городі чи вдома.

Запропонуй прогулятися з домашнім улюбленцем — візьми на себе одну з сімейних справ.

Результатом щоденних практик добродіяння мають стати не лише сформовані первинні уявлення та знання, а й засвоєні практичні вміння й навички. Головне — сформувати в дітей бажання діяти відповідно до норм соціальної моралі, намір слідувати народним традиціям, прагнення відповідати позитивному образу українця.

Наша країна — це не лише матеріальне довкілля, це ми самі — її громадяни. Сьогодні ми згуртувалися й обов’язково переможемо ворога, а потім відбудуємо нашу прекрасну країну. Хочеться вірити, що наше свідоме відчуття своєї приналежності до України, щире спільне бажання бачити її сильною, мирною та щасливою допоможе здолати будь-які негаразди.

Гра як основна діяльність дитини

Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби. Враховуючи неоціненну роль гри у житті дошкільника, необхідно детально розглянути це питання. Наголосимо, що завдання і зміст ігрової діяльності визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні (сфера "Культура", субсфера "Світ гри"), чинними програмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку "Малятко", "Дитина", "Українське дошкілля", "Дитина в дошкільні роки", "Зернятко".

Проблема гри широко висвітлена в науково-методичній літературі (у працях Д.В. Менджерицької, Л.П.Усової, А.І. Сорокіної, Р.І. Жуковської, В.Г. Нечаєвої та інших авторів-класиків), у сучасних розробках, зокрема Л.В. Артемової, у багатьох статтях педагогів-практиків і методистів, які друкуються у журналах "Дошкільне виховання", "Палітра педагога" та інших педагогічних виданнях.

Незважаючи на це організація ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі потребує істотного вдосконалення. Вона так і не посіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами її ролі в різнобічному розвитку дошкільнят. У багатьох групах не створено належного ігрового середовища, недостатньо уваги приділяється формуванню в дітей уявлень про навколишній світ, їхнім самодіяльним іграм. Підпорядкування гри завданням навчання завдає вихованцям подвійної шкоди: призводить до вилучення самодіяльних ігор з життя дитячого садка, знижує пізнавальну мотивацію, що є основою формування навчальної діяльності. Майже зовсім випала з поля зору вихователів важливість формування ігрових умінь у дітей. Іноді час, відведений на ігрову діяльність, використовується для навчальних занять, гурткової роботи, підготовки до свят, ранків тощо.

Щоб усунути ці недоліки, необхідно подбати про доцільну організацію ігрової діяльності в дошкільному навчальному закладі. При цьому варто пам'ятати, що гра як специфічна діяльність не однорідна, кожний її вид виконує свою функцію в розвитку дитини.

Умовно виділяють три класи ігор:

1) ігри з ініціативи дитини (творчі);

2) ігри з ініціативи дорослого з готовими правилами (дидактичні, рухливі);

3) народні ігри (створені народом).

Розглянемо кожний з цих видів.

Творчі ігристановлять найбільш насичену типову групу ігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету, зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльність людини та відносини між людьми.

Значна частина творчих ігор — це сюжетно-рольові ігри"в когось" або "в щось". Діти зображають людей, тварин, роботу лікаря, будівельника тощо. Усвідомлюючи, що гра — не справжнє життя, малюки тим часом по-справжньому переживають свої ролі, відверто виявляють своє ставлення до життя, свої думки та почуття, сприймають гру як важливу справу. Насичена яскравими емоційними переживаннями, сюжетно-рольова гра залишає в свідомості дитини глибокий слід, який позначається на її ставленні до людей, їхньої праці, взагалі до життя. До сюжетно-рольових ігор належать також ігри з елементами праці та художньо-творчої діяльності.

Різновид творчої ігрової діяльності — театралізована діяльність. Вона пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва та відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Ключові поняття театралізованої діяльності: сюжет, сценарій, гра за сюжетом літературного твору, театралізація, казка-переказ. Любов Артемова поділяє театралізовані ігри залежно від їх виду та специфічного сюжетно-рольового змісту на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.

У режисерській грідитина як режисер і водночас "голос за кадром" організовує театрально-ігрове поле, акторами і виконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку акторами, сценаристами, режисерами виступають самі діти, які під час гри домовляються про те, хто яку роль виконуватиме, що робитиме.

Ігри-драматизаціїстворюються за готовим сюжетом з літературного твору або театральної вистави. План гри та послідовність дій визначають заздалегідь. Така гра важча для дітей, ніж наслідування того, що вони бачать у житті, оскільки треба добре зрозуміти й відчути образи героїв, їхню поведінку, пам'ятати текст твору (послідовність розгортання дій, реплік персонажів). У цьому й полягає особливе значення ігор-драматизацій — вони допомагають дітям глибше зрозуміти ідею твору, відчути його художню цілісність, сприяють розвитку виразності мови і рухів.

Ще один вид — конструкторські ігри(у літературі їх інколи помилково називають конструктивними). Ці творчі ігри спрямовують увагу дитини на різні види будівництва, сприяють набуттю конструкторських навичок організації та зближенню дітей, залученню їх до трудової діяльності. У конструкторських іграх яскраво проявляється інтерес дітей до властивостей предмета і бажання навчитися з ним працювати. Матеріалом для цих ігор можуть бути конструктори різних видів та розмірів, природний матеріал (пісок, глина, шишки тощо), з якого діти створюють різні речі за власним задумом або за завданням вихователя. Важливо, щоб педагог допомагав вихованцям здійснити перехід від безцільного нагромадження матеріалу до створення продуманої будівлі.

При всій різноманітності творчих ігор вони мають спільні риси: діти самі або за допомогою дорослого (особливо в іграх-драматизаціях) обирають тему гри, розвивають її сюжет, розподіляють між собою ролі, добирають потрібні іграшки. Усе це має відбуватися в умовах тактовного керівництва дорослого, спрямованого на активізацію ініціативи дітей, розвиток їхньої творчої фантазії.

Ігри з правилами.Ці ігри дають можливість систематично вправляти дітей у виробленні певних навичок, вони дуже важливі для фізичного та розумового розвитку, виховання характеру й волі. Без таких ігор у дитячому садку важко було б проводити навчально-виховну роботу. Ігри з правилами діти засвоюють від дорослих, один від одного. Багато з них передається від покоління до покоління, однак вихователі, обираючи гру, обов'язково мають враховувати вимоги сучасності.

За змістом та способами ведення ігри з правилами поділяють на дві групи: дидактичні та рухливі.

Дидактичні ігрисприяють, головним чином, розвиткові розумових здібностей дитини, оскільки містять розумове завдання, саме в розв'язанні якого й полягає сенс гри. Вони також сприяють розвитку органів чуття дитини, уваги, пам'яті, логічного мислення. Зауважимо: хоча дидактична гра — ефективний метод закріплення знань, вона аж ніяк не повинна перетворюватися на навчальне заняття. Гра захоплюватиме дитину лише в тому разі, якщо даватиме радість і задоволення.

Неодмінною умовою дидактичної гри є правила, без яких діяльність набуває стихійного характеру. У добре продуманій грі саме правила, а не вихователі, керують поведінкою дітей. Правила допомагають усім учасникам гри перебувати та діяти в однакових умовах (діти отримують певну кількість ігрового матеріалу, визначають черговість дій гравців, окреслюють коло діяльності кожного учасника).

Рухливі ігриважливі для фізичного виховання дошкільнят, оскільки сприяють їхньому гармонійному розвитку, задовольняють потребу малюків у русі, сприяють збагаченню їхнього рухового досвіду. За методикою Едуарда Вільчковського з дітьми дошкільного віку проводять два різновиди рухливих ігор — сюжетні ігри та ігрові вправи (несюжетні ігри).

В основу сюжетних рухливих ігор покладено досвід дитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів), які вона відтворює рухами, характерними для того чи іншого образу. Рухи, які виконують діти під час гри, тісно пов'язані із сюжетом. Більшість сюжетних ігор колективні, в них дитина навчається узгоджувати свої дії з діями інших гравців, не вередувати, діяти організовано, як того вимагають правила.

Ігрові вправихарактеризуються конкретністю рухових завдань відповідно до вікових особливостей та фізичної підготовки дітей. Якщо в сюжетних рухливих іграх основна увага гравців спрямована на створення образів, досягнення певної мети й точне виконання правил, що часто призводить до ігнорування чіткості у виконанні рухів, то під час ігрових вправ дошкільнята мають бездоганно виконувати основні рухи (влучання м'ячем у ціль, пролізання під мотузкою тощо).

Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовуються в усіх групах дошкільних закладів, організація і методики їх проведення мають багато спільного. Оптимальні умови для досягнення позитивних результатів у розвитку рухів дошкільнят — поєднання конкретних рухових завдань у формі ігрових вправ та сюжетних ігор, під час яких рухи, засвоєні дітьми раніше, вдосконалюються. За ступенем фізичного навантаження розрізняють рухи великої, середньої та малої рухливості.

У рухливих іграх, що проводяться з дошкільнятами, не обов'язково визначати переможця. По закінченні гри педагог оцінює умови та її хід, виконання дітьми правил, їхнє ставлення один до одного. Тільки в старших групах поступово починають вводити елементи змагання, порівнювати сили команд та окремих гравців.

Важливе місце в старшому дошкільному віці посідають спортивні ігри:городки, настільний теніс, бадмінтон, баскетбол, хокей, футбол тощо.

Народні ігри— це ігри, які походять з давніх-давен, їх побудовано з урахуванням етнічних особливостей (хороводи, забави, ігри з народноюіграшкою тощо). Вони — невід'ємна складова життя дитини в сучасному дошкільному закладі, важливе джерело засвоєння загальнолюдських цінностей. Розвивальний потенціал цих ігор забезпечується не тільки наявністю відповідних іграшок, а й особливою творчою аурою, яку має створювати дорослий.

У народних іграх відображається життя людей, їхній побут, національні традиції, вони сприяють вихованню честі, сміливості, мужності тощо. З цією метою дітям пропонують розпитати в своїх мам, тат, бабусь та дідусів, в які ігри вони грали у дитинстві. Розрізняють індивідуальні, колективні, сюжетні, побутові, театралізовані ігри та рухливі ігри-забави.

Особливо популярні серед дітей ігри без певного сюжету, побудовані на ігрових завданнях, які містять багато пізнавального матеріалу (ігри "Палички-виручалочки", "Хлібець", "Піжмурки", "Квач", "Гуси-гуси", "Диби-диби" тощо). У цих іграх від дитини вимагається швидка та правильна реакція.

Особливе місце в житті дітей посідає народна іграшка. її простота, виразність і доцільність відіграють неабияку роль у розумовому, моральному, естетичному розвиткові дитини. Українську народну іграшку характеризують ритмічність форм, декоративність розпису, орнаментальність, яскравість, стриманість у доборі кольорів. Це — дзвінкоголосі свистульки, фігурки людей, тварин, птахів, ляльки, каталки з різноманітного матеріалу. Добираючи іграшки для дітей, слід виходити з того, наскільки вони відображають національний колорит, сприяють активності й самодіяльності дітей, розширенню їхнього світогляду.

Для організації ігор важливо створити предметно-ігрове середовище. Вихідна вимога — розвивальний характер та відповідність таким принципам, як реалізація дитиною права на гру (вільний вибір іграшки, теми, сюжету гри, місця та часу її проведення); універсальність предметно-ігрового середовища, щоб діти могли разом з вихователями готувати й змінювати його, трансформувати відповідно до задуму гри, II змісту, перспектив розвитку; системність, тобто оптимальне співвідношення окремих елементів гри між собою та іншими предметами тощо.

До складу предметно-ігрового середовища входять: велике організуюче ігрове коло, ігрове обладнання, іграшки, різноманітна ігрова атрибутика, ігрові матеріали. Всі ці ігрові засоби знаходяться не в абстрактному просторі, а в ігровій кімнаті, спортивній залі, на майданчику. В інтер'єрі не повинно бути нічого зайвого, всі ігрові засоби мають бути безпечними для дітей.

Для проведення ігор створюються ігрові осередки: загальний набір різних видів іграшок); драматичний (комплекти обладнання, нескладні декорації, елементи вбрання та костюми для ігор-драматизацій, інсценівок); для настільних та будівельних ігор(конструктори: дерев'яні, пластмасові, металеві, коробки, колодки та інші матеріали, знаряддя та допоміжне обладнання). Усе обладнання має бути зручним та легко трансформуватися. Діти можуть самостійно обирати гру, змінювати осередок, переходячи від однієї гри до іншої.

Провідне місце у дитячій грі відводиться іграшкам. Вони насамперед мають бути безпечними, цікавими, привабливими, яскравими, але простими. І не тільки привертати увагу дитини, а й пробуджувати, активізувати її мислення.

Усі іграшки можна умовно поділити на три типи:

1) готові іграшки (автомобілі, літаки, ляльки, різні тварини тощо);

2) напівготові іграшки (кубики, картинки, конструктори, будівельний матеріал тощо);

3) матеріали для створення іграшок (пісок, глина, дріт, шпагат, картон, фанера, дерево).

За допомогою готових іграшокдітей ознайомлюють з технікою, навколишнім середовищем, створюють певні образи. Граючись ними, діти відтворюють свої враження, переживають яскраві почуття, активізують уяву дітей, коригують зміст ігор.

Напівготові іграшкивикористовуються переважно з дидактичною метою. Маніпуляції з ними потребують активізації розумової діяльності, для виконання поставлених педагогом завдань: розташувати кубики за розміром, у порядку збільшення та зменшення, підібрати пару до картинки, скласти з деталей конструктора якусь будівлю тощо.

Матеріал для створення іграшокдає великі можливості для розвитку творчої уяви дітей. Так, залежно від віку, вони будують з піску пароплави, будинки, автомобілі, з гілочок, зібраних на прогулянці, "розбивають" у пісочнику невеликий садочок, ліплять посуд, тварин з глини. З обрізків дерева, шпагату, кольорового паперу виходить гарний, прикрашений прапорцями автомобіль тощо.

Бажано комбінувати всі три типи іграшок, адже це дуже розширює можливості для творчості.

До особливої групи відносимо театральні іграшки та костюмидля різних персонажів, атрибути,які доповнюють створені образи. Це театрально-ігровий матеріал (іграшки, ляльки, площинні фігури, пальчикові персонажі), елементи костюмів (головні убори, різні капелюшки, комірці, манжети тощо). У дитячих садках активно використовуються персонажі-ляльки, декорації, виготовлені вихователями й дітьми власноруч.

Шляхи оптимізації рухової діяльності дошкільнят в умовах ДНЗ

Завдання та зміст фізичного виховання в дошкільному закладі визначаються вимогами Базового компонента дошкільної освіти в Україні, програмою розвитку «Дитина». Організація фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі здійснюється відповідно до інструктивно-методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному закладі від 16.08.2010 № 1/9-563.

Зміцнення здоров'я, удосконалення роботи всіх фізіологічних систем дитячого організму, набуття рухового досвіду забезпечується цілим комплексом за гартувальних процедур та різноманітними формами роботи з фізичного виховання.

Ми повинні прагнути, щоб діти отримували задоволення від самої рухової діяльності, діставали насолоду від виконання фізичних вправ і досягнутих результатів у власному фізичному вдосконаленні.

Загальновідомим є твердження науковців у галузі фізіології, що однією з особливостей розвитку дитини-дошкільника є її природна потреба в русі. Відомий російський лікар М. Амбодік іще в ХYІІІ ст. наголошував: «Недостатність у рухах тіла є основною причиною повільного народження дитячого тіла. Нерухоме перебування на одному місці будь-якій людині, а особливо малюкам, заподіює велику шкоду. Тіло без руху подібне до стоячої води, що пліснявіє, псується і гине».

Розрізняють довільну рухову активність, що проявляється в процесі самостійної рухової діяльності дітей, та цілеспрямовану – в процесі проведення організованих форм роботи фізичного виховання, де рухова активність нормується за обсягом та інтенсивністю рухів, а також за тривалістю рухового компонента в режимі дня. Обсяг, зміст і моторна щільність довільної та цілеспрямованої рухової активності дітей під час перебування їх у дитсадку становлять руховий режим дошкільного навчального закладу.

За результатами досліджень Е. Вільчковського, встановлено норми оптимального рухового режиму з урахуванням функціональних потреб дитячого організму та пори року: влітку – 18-20 тис. кроків на день, восени – 15- 16,5; взимку – 16,5 – 18 та навесні – 16 – 17,5.

За твердженням О Сударєва, гігієнічною нормою є такі величини рухової активності, які повністю задовольняють біологічну потребу в русі, відповідають функціональним можливостям організму, сприяють зміцненню здоров'я дітей та їхньому гармонійному розвитку. За його визначенням, стан організму при нормі рухової активності характеризується такими показниками:

добра резистенція до негативних впливів з боку зовнішнього природного середовища;
низький рівень захворюваності;
високий рівень функціональних можливостей;
адекватність реакцій на фізичні навантаження;
висока фізична працездатність;
помірні енергетичні затрати при м’язовій діяльності;
рівномірність у розвитку основних рухових якостей.

У період дошкільного дитинства вкрай актуально розвинути в дітей такі

фізичні якості, як спритність, сила й витривалість. Здорову дитину легше виховувати, вона швидше оволодіває необхідними вміннями та навичками, краще пристосовується до змін навколишніх умов. І якщо враховувати анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дитини, можна в потрібному напрямку впливати на розвиток дитячого організму.

Недостатність рухової діяльності, навпаки, призводить до кволості, ослаблює організм і його стійкість до різних захворювань. Малорухливість (гіподинамія) негативно позначається на розумовому розвитку, знижує працездатність. це свідчить про тісний взаємозв'язок розумового та фізичного розвитку.

Щоденне виконання фізичних вправ, участь у рухливих іграх, тривалі прогулянки є необхідною умовою створення оптимального рухового режиму, який відповідав би біологічній потребі організму дитини. Фізичні вправи з дошкільнятами треба проводити за певною системою.

На початку дня після сну дитина має виконати ранкову гімнастику,що має оздоровлювальний вплив, особливо якщо вона проводиться на свіжому повітрі. Щоб уникнути одноманітності і постійно підтримувати у дітей інтерес до рухової діяльності, доцільно проводити ранкову гімнастику не лише в традиційній, а й в інших формах, як от:

рухливі ігри;
оздоровчі пробіжки;
вправи на тренажерах (бігова доріжка, дитячий еспандер, диск «Здоров'я» тощо);
комплекс музично-рухових вправ;
вправи на смузі перешкод.

Неабияке значення для оптимізації рухового режиму дошкільників має і гімнастика після денного сну. У молодших дошкільників гімнастику після сну доцільно проводити за методикою відомого експерта з фізичного виховання М. Єфименка. Діти ж старшого дошкільного віку після розминки у ліжках повинні виконати самомасаж, вправи на доріжках «Здоров'я», можуть повправлятися на тренажерах під керівництвом вихователя.

Гімнастика після сну обов’язково має містити:

коригуючі вправи, спрямовані на профілактику плоскостопості та порушень постави;
вправи гімнастики «хатха -йоги».

У комплексі гімнастики після сну фізичні вправи обов’язково повинні поєднуватись із загартувальними процедурами.

Однак найсуттєвіше значення для створення повноцінного рухового режиму має прогулянка. Щодня під час прогулянки вихователі повинні проводити фізкультурні комплекси з дітьми. У ті дні, коли у групах передбачене фізкультурне заняття, яке проводить вихователь з фізичного виховання, фізкультурні комплекси повинні мати менш інтенсивний характер.

Фізкультурний комплекс обов’язково містить:

оздоровчий біг;
рухливі ігри та фізичні вправи;
індивідуальну роботу з розвитку рухів.

Оздоровчий біг діти повинні виконувати щодня. Крім прогулянки він доцільний під час :

ранкової гімнастики;
фізкультурних занять.

Для оптимізації рухового режиму важливе місце мають фізкультурні заняття. Вони проводяться вихователем з фізичного виховання двічі на тиждень у кожній віковій групі. Крім традиційних застосовують такі види занять з фізкультури:

ігрові;
заняття-тренування;
сюжетно-ігрові;
заняття на спортивних комплексах та тренажерах;
заняття-заліки (поквартальні ігрові діагностичні заняття);
заняття із серії «Піклуюся про своє здоров'я»;
заняття, що будуються на танцювальному матеріалі.

Важливе значення у роботі з дітьми мають спортивні свята та розваги.Вони піднімають настрій, збадьорюють дітей, сприяють удосконаленню їхніх рухових навичок. Їх доцільно проводити систематично:

День здоров'я – раз на місяць;
Тиждень здоров'я – тричі на рік;
спортивні свята – тричі на рік;
ігри-змагання між вихованцями груп – двічі на рік.

Щодня під час проведення різних видів фізкультурно-оздоровчої роботи слід навчати дітей елементів ігор спортивного характеру, як от:

бадмінтон;
городки;
баскетбол;
волейбол;
футбол;
хокей.

Безперечно, ефективність всієї фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному закладі насамперед зумовлюється творчим підходом педагогічного колективу. Тут неприпустимі формалізм, механічне бездумне використання методики і чужого досвіду. Дуже важливо систематично аналізувати ефективність рухового режиму, його вплив на фізичний розвиток і стан здоров'я дітей, своєчасно вносити корективи, виправляти упущення. Така цілеспрямована робота всього колективу дошкільного закладу в співдружності з сім'єю – запорука успіху в справі виховання і розвитку дошкільнят.